Щодо приватних розсадників декоративних культур

Розсадники декоративних
рослин можуть і повинні стати об`єктами фермерства ?

Нині в більшості областей на селі йде розпаювання землі, і юридично, кожен власник паю може вийти з КСП і господарювати самостійно. І для тих хто зважиться на такий крок , постає питання : що вирощувати на своїй землі?
Звичайно є безліч варіантів, як розпоряджатися землею. Однією з можливостей є вирощування посадкового матеріалу плодових та декоративних культур, тобто зайнятись розсадництвом.
Будь яка нова справа в підприємництві повинна починатися з аналізу ситуації , яка склалася на данний момент в сфері майбутьної діяльності. Тому спочатку трохи про минуле.
До недавнього часу вирощуванням посадкового матеріалу декоративних та плодових рослин, здебільшого займались державні розсадники, і потрібно відзначити, в кількісних показниках, досить успішно.
У кожній області в системі жилкомунгоспу обов`язково був великий спеціалізований розсадник, мали такі розсадники і більшість великих міст України. Крім цього були розсадники управління автомобільних доріг та відділень залізниць.
Основними споживачами продукції державних розсадників були теж державні установи - трести зелених насаджень, комунальні служби міст та сіл, заводи, школи, лікарні і тд.
В системі мінжилкомунгоспу питаннями озеленення та розсадників по Україні опікувалось окреме управління - Укрзеленбуд.
Але так вже склалося , що негаразди в економіці в першу чергу позначаються на галузях, які не являються, вірніш не рахуються приорітетними для життєзабезпечення суспільства.
І як наслідок , після 1988-89 років навіть спеціалізовані державні організації майже перестали створювати нові зелені насадження, тому все, що вирощене на багаточисельних розсадниках стало, здебільшого, майже не потрібним.
Правда цим скористалися так звані “бізнесмени”, які тільки почали з`являтися у країні. Вони за якихось 2-3 роки майже все, що було більш менш якісне, за безцінь, як за нинішніми мірками, продали за кордон.
Різке зменшення попиту на посадковий матеріл, а також інші причини (трудомісткість, тривалий період часу від початку вирощування до реалізації) спочатку привело до значного зменшення об`ємів вирощування, а потім до закриття деяких розсадників декоративних культур.
І от, на сьогоднішній день, коли інтерес до озеленення потроху став зростати, правда більш у приватних осіб, які хочуть озеленити свої котеджі, магазини, кафе, то дістати якісний посадковий матеріал в широкому асортименті стало дуже проблематичним. Як найбільш яскравий приклад цьому є те ,що рослини стали привозити із-за кордону - Польщі, Німеччини, Угорщини.
Ось тепер про головне - хто може, і хто повинен задовільнити попит на такий специфічний товар?
Віддати і цей ринок , який беззаперечно при нормальному розвитку економіки буде розширюватися , на відкуп закордону, чи знайдуться і на Україні люди, які візьмуться за таку благородну справу.
Знаючи про розсадники не за чутками , можу з упевненістю стверджувати, що розсадники можуть і повинні стати справою приватного підприємництва.
По - перше, це досить економічно вигідна справа. Раніше, при тому , що посадковий матеріл коштував досить дешево , розсадники, як правило, були рентабельні. Навіть в останні роки, коли, здебільшого, всі державні підприємства по вирощуванню квітів були збиткові, розсадники могли працювати з прибутками. Як приклад, наведу результати господарської діяльності одного з розсадників декоративних рослин у Києві за 1995 рік /в перерахунку на гривні/:
- доходи від реалізації
продукції та послуг - 152 000

- витрати, всього - 105 000
в тому рахунку
а) технологічні ( тепло, енергозабезпечення, вода, матеріали,
послуги транспорту, послуги лабораторій агрохімії
та захиту рослин і др.) - 38 000


б) податки та обов`язкові нарахування (нарахування на
заробітну плату , НДС, податок на прибуток та інше.) - 52 000

г) інші затрати (ремонт, послуги сторонніх організацій та інше) - 3 000

д) заробітна плата - 12 000

Чистий прибуток склав - 47 000

При цьому основні показники розсадника : площа відкритого грунту 5.0 га, закритого грунту /теплиці/ 2 000 кв.м, кількість працюючих 15 чоловік, основна продукція - троянди, декоративні дерева та кущі. Тобто прибуток на 1 гектар склав біля 10 000 гривень.
Хоч звичайно, великих капіталів на цій дуже тяжкій і копіткій справі не заробиш, але в цій сфері діяльності поки що менша конкуренція.

По - друге , в теперішній час не стільки потрібна кількість, скільки якість, різноманітність асортименту та культура обслуговування, а це теж краще може зробити приватний господар.
Як доказ, хочу навести текст реклами в журналі “Садівник та городник” за 1912 рік, який вартий того, щоб його подати майже повністю.
Це реклама господарста Карла Георгійовича Мейера, яке було створене в 1893 році в передмісті Київа, і на місці якого тепер функціонує агрофірма “Квіти України” та Сирецький дендрологічний парк, який теж закладений Мейером.
Так от, господарство пропонувало для продажу насіння городніх, квіткових, польових та деревних культур, садовий інструмент, плодові та декоративні дерева, троянди кущові та штамбові, ягідні кущі та суниці, багаторічні грунтові квіти. А далі дослівно на мові ориргіналу: ”Богатый выбор. Добросовестное исполнение заказов. Тщательная упаковка. Иллюстрированные каталоги высылаются по первому требованию безплатно.”
Майже те саме в тексті реклами ще одного приватного київського господарства В.Кристера, яке було організоване в 1850 році на тому місці, де тепер находиться радгосп “Троянда”. Крім цього з тексту реклами видно, що крім обслуговування безпосередньо в господарствах вони мали магазини в центрі міста, в Мейера на вулиці Миколаївській, 6, а в другого господарства на вулиці Інститутський, 2.
На жаль, зараз майже через 100 років . жодне державне підприємство не пропонує такого комплексного асортименту рослин, жодне господарство не мало і не має ілюстрованих каталогів які б безкоштовно надсилались потенційним покупцям.
Сьогодні в асортименті декоративних рослин, які вирощують розсадники України , навряд чи набереться більше 300 видів і форм, здебільшого в окремому розсаднику їх не більше 50-70 назв. Тоді як в невеликому приватному росаднику на півночі Франції, де мені довелось пройти стажування, перелік рослин включає більше 3 000 найменувань.
І ще один, як на мій погляд, важливий аргумент на користь приватного розсадництва - вирощування рослин потребує не тільки копіткої і кваліфікованої праці, але й самовідачі, а також закоханості в цю справу , що теж більш проявляється коли людина господарює самостійно.
Отже, панове фермери, в кого є бажання і енергія маєте можливість проявити себе в цій сфері діяльності.
Звичайно, перед тим, як взятися за таку важку і копітку працю, треба врахувати безліч факторів , без врахування яких, просто не слід братися за цю справу.
Зазначу тільки деякі , на мій погляд, необхідні умови:
- як показує практика, загальна площа розсадника для економічно вигідного і сталого господарювання повинна бути не манше 5 гектарів. Проте можна почати хоч з 0.1 га, але щоб була вільна площа для розвитку розсадника на майбутнє;
- має бути необхідне матеріальне забезпечення технології вирощування - вода, добрива, механізми, інструмети та інше;
- потрібно вирощувати ті культури на які є і передбачається стабільний попит і високі ціни. На сьогоднішній день це рідкісні форми хвойних, троянди, нові сорти плодових та ягідних культур, багаторічні квіти;
- наперед знати потенційних замовників вирощеної продукції;
- крім вирощування посадкового матеріалу надавати замовникам комплекс товарів та послуг для садівництва, городництва та квітникарства (насіння, інструменти, механізми, грунтосуміші, атрибутику, літературу та інше), що допоможе заробити додаткові кошти в період між сезонами та забезпечить роботою персонал).
Чи можливо це здійснити в наш час ? Відповідь очевидна - можливо.
Прикладом тому може бути досить успішна робота київського малого підприємства “Агрус”, яке добре знають садівники та городники Київщини. Господарство вже більше 5 років насичує ринок міста Київа прекрасними саджанцями плодових дерев та кущів, насінням овочевих культур. Крім того у фірмових магазинах “Агрусу” покупцям пропонують широкий вибір добрив, хімікатів та новинки літератури для садівників та городників. Хоч треба зазначити, що в нинішніх економічних умовах фірма “Агрус” може успішно працювати тільки завдяки ентузіазму, ініциативності та винятковій наполегливості керівників підприємства. Та, мабуть без цього бізнесом займатися і неможливо.
Те, що розсадники повинні бути об`єктом особистого підприємництва , доводить приклад країн з ринковою економікою. Там майже всі розсадники є приватними і результати їхньої діяльності значно кращі, ніж у нас державних.
У мене немає жодних сумнівів , що проблема розсадників давно назріла та потребує щонайшвидшого вирішення. Від кардинальної перебудови цієї справи залежить успіх садівництва, городництва та озеленення наших населених пунктів та осель. Саме розвиток приватних розсадницьких фермерських господарств може забезпечити освоєння передових новітніх технологій, культур, сортів та передачу їх виробництву та садівникам - любителям.
Все викладене вище є моєю особистою думкою і, мабуть вона не є беззаперечною. Тому хотілося б, щоб на сторінках журналу висловили свою думку з цього приводу спеціалісти з розсадництва та люди зацікавлені в цьому. В свою чергу я з задоволенням відповім на листи читачів відносно цієї проблеми чи на питання щодо організації приватних розсадників в конкретних умовах.


Рековець П.М.
Київ, 1998 рік